До Немирівського районного суду

Вінницької області

Позивач: Литий Павло Петрович

(поштовий індекс, адрес, телефон)

Відповідач: Немирівське районне

будівельне управління № 6

(поштовий індекс, адрес, телефон)

Третя особа: Сохань Василь Сергійович

(поштовий індекс, адрес, телефон)

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

Я, Литий П.П., працював у Немирівському районному будівельному управлінні № 6 майстром дільниці № 3 з 01.02.1992 р., свої трудові обов’язки виконував сумлінно, за що відповідач неодноразово заохочував мене преміями, путівками до санаторію.

Незважаючи на це, недавно я почав відчувати якесь упереджене ставлення до мене з боку начальника РБУ Соханя В.С.

14.02.2004 р. я їхав на роботу, але по дорозі зламався автобус, через що я запізнився на роботу на 3 год. 40 хв.

Хоча я зразу ж звернувся до Соханя В.С. і пояснив йому причину запізнення, він сказав, що я зробив прогул і він тут же скликає засідання профкому для одержання згоди на моє звільнення.

О 14⁰⁰ зібрався профспілковий комітет, де мене заслухали, але зробили висновок, що я був відсутній на роботі понад 3 години без поважних причин і профком дав згоду на моє звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Наказом № 6 від 15.02.2004 р. начальник РБУ звільнив мене з роботи за прогул.

Вважаю своє звільнення незаконним, тому що у відповідності до ч. 3 ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення відповідач повинен був врахувати те, що я запізнився на роботу з поважної причини, що до 14.02.2004 р. працював бездоганно, не мав жодного стягнення і моїми діями не завдано будь-якої шкоди інтересам відповідача.

Вже після звільнення мені стало відомо, що Сохань В.С. має намір влаштувати на посаду майстра, яку я займав, свого родича і саме ця обставина стала причиною мого термінового звільнення з роботи.

Тому я вважаю, що звільнений з роботи незаконно, і суд має всі підстави поновити мене на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Крім цього, вважаю, що відповідач повинен відшкодувати мені моральну шкоду, завдану незаконним звільненням.

Після засідання профкому мені стало погано, але я ще намагався порозумітися з Соханем В.С., переконати його в тому, що я запізнився на роботу не через свою недбалість, але він не хотів мене вислухати, хоча я кілька разів звертався до нього.

15.02.2004 р. я прийшов на роботу, але завідуючий відділом кадрів зустрів мене біля воріт, запросив до себе і вручив вже підписану копію наказу про звільнення з роботи.

Це мене дуже вразило, я не знав, як повернуся до дому і скажу хворій дружині, що я безробітний.

З нами проживає 14-річна онука, дочка сина, який трагічно загинув, і я в сім’ї єдиний годувальник.

Коли я зрозумів ситуацію, в якій опинився разом з сім’єю, мені затьмарився світ і я впав біля воріт РБУ.

Мене підібрали і відвезли до лікарні, де я перебував більше місяця, через що не зміг вчасно подати заяву до суду.

Весь час, що минув після звільнення, я і моя сім’я перебували в стресовому стані, без засобів до життя; мені було дуже боляче не тільки фізично, а й через те, що після скількох років бездоганної роботи мене звільнили за прогул.

Тому вважаю, що у відповідності до ст. 238¹ КЗпП України відповідач повинен відшкодувати мені моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 118, 120 ЦПК України, на підставі ст.ст. 40 п. 3, 149, 234, 235, 237, 238, 238¹ КЗпП України,

прошу:

Поновити мені строк на звернення до суду.

Поновити мене на посаді майстра дільниці № 3 Немирівського районного будівельного управління № 6.

Стягнути з відповідача на мою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.02.2004 р. до дня постановлення рішення суду.

Стягнути з відповідача на мою користь моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Додаток:

1.     Копія позовної заяви — 2 екз.

2.     Копія наказу від 01.02.1992 р. про прийняття на роботу.

3.     Копія наказу про звільнення від 15.02.2004 р.

4.     Рішення профкому від 14.02.2004 р.

5.     Довідка про середній заробіток за два місяці перед звільненням.

6.     Довідка з лікарні № 2, де я перебував на лікуванні.

7.     Довідка про стан здоров’я моєї дружини.

8.     Рішення виконкому Немирівської райради про призначення мене опікуном моєї онуки.

9.     Довідка ЖЕО про склад сім’ї.

10.Ксерокопія моєї трудової книжки.

02.04.2004 р.                                                                підпис

До Харківського районного суду м.Києва

Позивач: Ліхненко Галина Іванівна

(поштовий індекс, адрес, телефон)

Відповідач: Теріторіальне медичне об’єднання № 5

(поштовий індекс, адрес, телефон)

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання незаконним дисциплінарного стягнення

Я працюю лікарем-хірургом в поліклініці № 2 територіального медичного об’єднання № 5 з 02.06.1998 року.

15.02.2004 р. до мене на прийом прийшла Степова В.Г., яка скаржилася на біль у зламаній загіпсованій нозі.

Ми разом з медичною сестрою Розумною Т.В. надали Степовій В.Г. допомогу, але вона залишилася незадоволена, казала, що біль не пройшов, що ми не лікарі, а каліки, влаштувала скандал і пішла з кабінету.

Через деякий час я почула крики і шум в коридорі, а, виглянувши, побачила, що Степова В.Г. впала і медсестри намагаються її підняти.

Згодом з’ясувалося, що у Степової В.Г. стався серцевий напад, у якому вона звинуватила мене, тому що я ніби не надала їй кваліфікованої допомоги.

На пропозицію головного лікаря я написала пояснення; на зборах колективу обговорили цей випадок і на цьому, здавалося, що питання закрите. Але Степова Г.В. продовжувала писати скарги спочатку лише на мене, а потім і на головного лікаря, звинувачувала нас у недбалому ставленні до людей і вимагала звільнити мене з роботи.

Мабуть, саме з цієї причини 12.11.2004 р. головний лікар видав наказ № 144 про оголошення мені догани.

Вважаю цей наказ незаконним, тому що у мене не було порушення трудової дисципліни, по-перше, і, по-друге, догана оголошена мені через десять місяців після того, як стався випадок з Степовою В.Г.

Зі змісту наказу не вбачається, в чому саме полягало порушення мною трудової дисципліни.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 118-120 ЦПК України, на підставі ст.ст. 147. 148, 150, 233 КЗпП України,

Прошу:

Задовольнити мій позов.

Визнати незаконним наказ № 144 від 12.11.2004 р. по ТМО № 5 про оголошення мені догани.

В судове засідання викликати і допитати свідків:

Свічку С.О. — медсестру, яка працювала зі мною на прийомі 15.02.2004 р. (поштовий індекс, адрес, телефон).

Кралько О.О. — реєстратора поліклініки, яка працювала 15.02.2004 р. (поштовий індекс, адрес, телефон).

Онежко П.С. — лікаря-терапевта, який надавав допомогу Степовій В.Г. 15.02.2004 р.

Витребувати у відповідача медичну картку Степової В.Г., в якій є записи про надання їй допомоги 15.02.2004 р.

Витребувати у відповідача переписку з степовою В.Г. за її заявами.

Додаток:

1.     Копія позовної заяви для відповідача.

2.     Ксерокопія моєї трудової книжки.

3.     Копія наказу № 144 від 12.11.2004 р. про оголошення мені догани.

Дата                                                                             підпис

До Святошинського районного суду м.Києва

Позивач: Управління Південно-Західної залізниці

Міністерства транспорту України

(поштовий індекс, адрес, телефон)

Відповідач: Незалежна професійна спілка

найманих працівників

Південно-Західної залізниці

Міністерства транспорту України

(поштовий індекс, адрес, телефон)

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання оголошеного страйку незаконним

10 вересня 2003 року конференція делегатів найманих працівників незалежної профспілки ПЗЗ МТ України прийняла рішення про оголошення і проведення страйку залізничників 25.09.2003 р., починаючи з 8⁰⁰ години ранку.

Управління ПЗЗ вважає, що страйк оголошено з порушенням вимог Закону України від 03.03.1998 р. "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”. Так, згідно з п. 2 ст. 7, ст.ст. 8-13, 17-19 цього Закону розгляд колективного трудового спору має провадитись з дотриманням вимог цього Закону. Зокрема, колективний трудовий спір повинен бути розглянутий спочатку примирною комісією.

Така комісія не призначалася і не збиралася для розгляду колективного трудового спору, який виник між сторонами з приводу внесення змін до колективного договору.

Крім цього, в роботі конференції найманих працівників взяли участь делегати зборів не всіх трудових колективів ПЗЗ; не всі трудові колективи були повідомлені про те, що збирається конференція, яка має оголосити страйк.

Згідно з протоколом конференції в її роботі взяли участь 96 делегатів, а за проведення страйку проголосували лише 62 із них, тобто менше 2/3 делегатів.

Управління ПЗЗ вважає оголошений страйк незаконним і тому, що Південно-Західна залізниця є безперервно діючим виробництвом, зупинення руху поїздів та інших робіт призведе до великих матеріальних втрат, завдасть матеріальної і моральної шкоди тисячам пасажирів.

Разом з тим, сторони не використали наявні можливості вирішення колективного трудового спору і ця можливість не втрачена.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 118-120 ЦПК України, на підставі п. б ст. 22 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”,

прошу:

Визнати страйк, оголошений конференцією делегатів найманих працівників незалежної профспілки ПЗЗ МТ України на 25.09.2003 р. починаючи з 8⁰⁰ ранку, незаконним.

Допитати свідків (список додається).

Додаток:

1.     Копія позовної заяви для відповідача.

2.     Рішення конференції від 10.09.2003 р. про оголошення страйку.

3.     Копія протоколу конференції від 10.09.2003 р.

4.     Заяви профспілкових комітетів трудових колективів, в яких не проводились збори по обранню делегатів на конференцію.

Дата                                                          підпис Керуючого Управлінням

                                                                           ПЗЗ МТ України