До Вишгородського місцевого суду

Київської області

Косенка Григорія Климовича

05008, с.Летичів, Вишгородського району

Київської області

до

Редакції газети "Сміливе слово”

05004, м.Вишгород Київської області

Чепурного Павла Самійловича

05004, м.Вишгород, вул. Танкістів, 9, кв. 8

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди

17.04.2004 р. мене було викликано до Вишгородського РВК, де вже зібралося чимало призовників. Раптом між кількома хлопцями виникла бійка і я разом з іншими на заклик воєнкома кинулися їх розбороняти.

Швидко приїхала міліція і кількох хлопців забрали до райвідділу міліції, а мене, після з’ясування обставин відпустили і я поїхав додому.

20.04.2004 р. мій батько повернувся з роботи з газетою в руках і почав допитуватись, що я скоїв у воєнкоматі, за що мене затримували і чому я йому нічого про це не сказав.

Я розповів батькові про бійку, а він мені показав газету, в якій було повідомлення про те, що 17.04.2004 р. у дворі Вишгородського РВК були затримані два злодії, яких розшукувала міліція і які є призовниками, і надрукована їх фотографія.

В одному з хлопців на фотографії я впізнав себе.

До нашого двору почали сходитися люди і питати, чого ж це я дома, якщо я злодій і мене вже впіймала міліція.

Мені це було вкрай неприємно, я пояснював, що випадково був свідком бійки і затримання, але сам до цього не маю ніякого відношення.

Люди дивились на мене недовірливо і, хоча поволі розійшлися, мені здається, що багато хто вірить газеті, а не мені.

На другий день я поїхав у редакцію газети "Сміливе слово” і попросив пояснити, чому в газеті з’явилося таке повідомлення і фотографія.

Заступник редактора сказав, що сталася прикра помилка, але мені нема чого перейматися, тому що мене ж не заарештували і люди самі все зрозуміють.

Я так не вважаю. В селі нашу родину знають як чесну і працьовиту, у мене є сестра — молода дівчина, і батькам, і сестрі постійно висловлюють "співчуття”, а дехто просто запитують, де і що я вкрав і як це батькам вдалося мене "відкупити”.

Мої друзі почали мене уникати, дівчина, з якою я зустрічався, не відповідає на мої звернення; в технічному училищі, де я навчаюся, навколо мене створився "вакуум”, а директор, хоча й отримав з міліції відповідь про те, що до мене нема ніяких претензій, не поспішає повідомити про це колектив.

Отже, з вини газети "Сміливе слово” та її фотографа Чепурного П.С. порушено мої особисті немайнові права, заплямовано мої честь та гідність, мені заподіяна моральна шкода.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 3, 118-120 ЦПК України, на підставі ст.ст. 23, 277 ЦК України,

Прошу:

Визнати, що надрукована в газеті "Сміливе слово” інформація про те, що 17.04.2004 р. у дворі Вишгородського РВК було затримано двох хлопців, яких розшукувала міліція, мене не стосується, а моя фотографія надрукована до цієї інформації помилково.

Зобов’язати редакцію газети "Сміливе слово” протягом тижня після набрання рішенням суду чинності надрукувати це рішення на тому самому місці, де була надрукована зазначена інформація.

Стягнути з редакції газети "Сміливе слово” і Чепурного П.С. на мою користь моральну шкоду в розмірі 100 тис. грн.

Додатки:

Примірник газети "Сміливе слово” від 20.04.2004 р.

Квитанція про сплату державного мита.

2 копії позовної заяви.

05.05.2004 р.                                                       (підпис)